|
2009-11-13 Журнал „Ангелятко” і „Ангеляткова наука”
Доброго дня, шановні видавці таких чудових журналів!
З великою вдячністю за вашу роботу пише вам мама двох синочків.
У 2007 році ми передплатили ваші журнали. Мої діти з нетерпінням чекають початку місяця, щоб отримати їх. Старший син Даниїл (йому 9 років) вже давно виріс з дошкільного віку, але коли отримує журнали, одразу ж їх перечитує. А вся наша квартира заставлена поробками з вашого «Ангелятка». Іноді з молодшим сином (Валентин, йому 4 роки) вони навіть сваряться, хто першим буде гортати сторінки журналів.
Одного вечора я домивала посуд на кухні і здивувалась, що в їх кімнаті було дуже тихо. Зайшла до них і побачила таку картину: обоє лежать в одному ліжку, старший читає молодшому. Знаєте, ваш журнал навіть зблизив моїх синів. Вони зараз в такому віці, що дуже часто сваряться, я б сказала, суперничають. А деякі оповідання торкаються самого серця. Колись Даніл читав про Миколайчика і дітей-сиріт, це так торкнуло його серце, що він аж заплакав. І я зрозуміла, що мабуть сам Господь в ту мить торкнувся його. Знаєте, важко в наш жорстокий час прививати дітям християнські заповіді. Але ви нам дуже допомагаєте. Велике «дякую» вам за це. Хай вас усіх Господь рясно благословляє.
5.11. 2009р. Леся Мандрика, м.Київ
|